Вітання до
Дня вчителя, учительські діти
(Беруть
участь вчительські діти різного віку. Починає звучати пісня "Маленькие
люди на большой планете". Старші ведуть за руки молодших.)
Третьокласниця:
Ми прийшли
до вас на свято,
Не займем
часу багато.
Хочем тільки
привітати,
Сокровенне
вас сказати.
Четвертокласник:
Любі мами,
любі тата,
Зичим
витримки й завзяття.
Як же вам
допомогти,
Щоб ви нерви
зберегли?
Бо шкільна
ваша робота -
Це не
головна турбота.
Головне
диктує час -
Треба думати
по нас.
Тож вітаємо
вас від імені всіх вчительських дітей, які вчаться, вчились і будуть вчитись у
нашій школі.
Першокласник:
Мама
вчителька! Щасливий!
Всі так
заздрили мені,
Коли з мамою
своєю
Йшов до
школи день при дні.
Одинадцятикласник:
Та яке там
щастя? Звідки?
Все не так,
як у людей.
І не
заздрити - жаліти
Треба
вчительських дітей.
Дев'ятикласник:
Спробуй в
класі ворухнутися,
Чи з уроку
утечи,
Не дай Боже,
запізнишся -
Знають враз
усе батьки.
Що всім
можна - тобі зась,
Не послухав
- научайсь.
Десятикласниця:
То не так ти
одягнулась,
"Де ж
це совість твоя й стид, -
Чую майже
щохвилини, -
Ти
учительська дитина".
Ну хіба не
геноцид?
Другокласниця:
Ввечері
лягаю спати,
Прошу казку
розказати,
Як всім
дітям перед сном.
Де там. Мама
за столом.
Пише, пише,
щось листає
І на мене не
зважає.
А щось скаже
- я й так знаю:
"Плани
тільки допишу
І контрольні
перевірю -
Все, що
хочеш, розкажу".
Тільки я уже
не вірю.
Першокласниця:
Мовчки в
ліжко я лягаю,
Покручуся й
засинаю,
А вві сні
Мама
бачиться мені
Лікарем, кондитером,
Тільки не
учителем!!!...
Шестикласник:
От тому й
кричати мушу
І звертатись
до людей
SOS! Рятуйте
наші душі,
Бідних
вчительських дітей.
«Уклінна вчительських
дітей»
Милостивий
школодержавець,
Світ-світлий наш! Ми,
вірнопіддані твої,
Прийшли до тебе
Шукати правди і захисту.
Зрони слово золоте з Трону високого за нас - забутих,
бідолашних вчительських дітей.
Нас пригнічують, обтяжують непосильною працею, не
прощають найменших дрібниць, ставляться, як до невільників, які повинні
терпеливо зносити свою гірку участь і мовчати.
Мало ми бачимо в житті радощів. Не смакуємо «Марсами»,
«Снікерсами», морозивом та халвою. Не одягаємося в «Монтани», не взуваємося в
«Саламандри».
Сповнені ратного духу, щодня стрімголов спішать матері
наші до школи, забувши про чад своїх. А вдень вихором носяться по школі, не
помічаючи нас, ні дірок на наших ліктях, а ввечері однією рукою кашу мішають, а
другою - конспект уроку строчать. На ніч колискові нам не співають, казки не
розповідають, а все чиїсь твори читають, чужі помилки шукають, своїх не
помічаючи.
Тому просимо тебе, о тонкий знавець і цінителю дитячих
душ! Звільни хоч крихітно батьків наших від непосильного малооплатного труда.
Щоб хоч в суботу та неділю бачити їх без крейди,
зошитів, класних журналів. О великий послідовнику славних мужів освітянської
ниви, о наше красне сонечко!
Допоможи нам повернути втрачений дитячий рай. Не
виявляй гніву до зневірених душ їхніх та воскрешай надію на краще.
Упрошай шефа, щоб його величність вряди-годи зарплату
видав. А ми вже честь роду учительського не осоромимо. З усіх сил, які ще в нас
є, вчитися будемо.
О благаємо!
Бідолашні вчительські діти!
0 коммент.:
Отправить комментарий