ТЕКСТУАЛЬНІ ДИКТАНТИ
Згадаймо праведних гетьманів
Минає п'ять століть, як у хроніках, літописах, державних доку¬ментах, у піснях і думах закарбовується й розвивається історична панорама однієї з найгероїчніших і найдемократичніших сторінок світової історії — Запорізької Січі, козацького війська, які утворю¬вали державу.
Коли ж викинути з української історії трьохсотлітній літопис козацького війська, забути наших гетьманів, то доля України зникне з політичної карти народів світу. Ми матимемо лише безнаціональ¬них покірних кріпаків і німих рабів. Нас зневажатимуть і закидати¬муть нам, що ми не спромоглися мати своєї держави і зараховува¬тимуть до неповноцінних народів. Тим часом уже давно великі на¬укові світила обгрунтовано й справедливо визначили суспільний лад Запорізької Січі як християнську демократичну республіку. Україн¬ська і світова література створили Запорізькій Січі, козацькому вій¬ськові, національним героям неповторний духовний пам'ятник, бо в усі часи слово «козак» означало вільну людину, було протилежним до поняття «кріпак», «раб», «невільник».
Запорізька Січ до останніх днів свого існування, тобто до 1775 року, залишалась островом волі українців серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії.
Завдання: випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид та речення з однорідними членами речення.
Гетьман Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький був сином українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко під Чигирином мав невеликий хутір Суботів. Замолоду вчився Богдан у школах у Києві, в Ярославлі та у Львові, а потім скоро вступив до козацького війська. Вже з молоду з'ясувалося, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний вождь. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битвах під Цецорою (1620 року) боровся поруч свого батька. Батько загинув у тій битві, а мо¬лодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки. У неволі навчився він турецької й татарської мови та пізнав турецькі звичаї, а це в пізнішому житті йому не раз дуже пригодилося.
Вийшовши з неволі, став сотником козацького війська, і його зна¬ли запорожці як відважного й розумного чоловіка. Після козацького повстання 1638 року, що не вдалося, Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своїм хуторі Суботові, що одержав по батькові. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися три¬мати його коло себе. Отже, часто висилали його з козаками у степи, побивати татарські загони. Найбільше зненавидів Богдана чигирин¬ський підстароста Чаплінський. Коли одного разу, уже в 1647 році, Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплінський напав зі своїми гайдуками на Суботів, обграбував цілий хутір і побив наймо¬лодшого синка Хмельницького так важко, що хлопець незабаром умер. Хмельницкий подав на Чаплинського до суду, але суд розсу¬див справу несправедливо. Тоді Богдан поїхав на скаргу аж до поль-ського короля Володислава IV у Варшаву, та король сказав, що й він сам безсилий проти шляхти.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть речення ускладнене дієприслівниковим зворотом.
Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький, сотник чигиринський, сидів на скелі над Дніпром і співав журливу пісню. Він не пам'ятав, чи чув її від сліпих кобзарів, чи сам склав, коли сидів довгі дні і ночі в турецькій неволі. Скільки пісень, скільки дум переспівав він там на самоті, згадуючи рідну Україну! Буряне і неспокійне життя випало йому, як і кожному, хто страждає, боровся за рідну землю, за рідний народ.
Бо були то роки одчайдушної боротьби поневоленого народу за свої права, за свою батьківщину проти польських шляхетських загарбників, проти нападів татар і турків.
У бурях і грозах минули юнацькі роки Богдана.
Батько його, Михайло Хмельницький, служив у магнатів Жолкєвських, а потім у Даниловичів. Богдан народився у Переяславі десь близько 1595 року. Батько вирішив дати синові добру освіту і віддав учитися в єзуїтську колегію.
Богдан добре вчив курс наук, що там викладали, оволодів польською мовою, латиною.
Деякі сини українського панства, спокушені тим, що католики мають усі права і всі блага життя, переходити в католицтво. Але як не обплітати тонкими сітями учителів - єзуїти молодого Хмельницького, він лишився вірним сином України, який добре пізнав душу польських панів. І вже не могли вони його нічим ні спокусити, ні обманути.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть власні назви.
ІСТОРИЧНИЙ ДІЯЧ ІВАН МАЗЕПА
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, недалеко Білої Церкви, який польський король Зигмонт Август надав у 1592 р. шляхтичеві Михайлові - Колєдинському зі славного роду Курчів.
Батько Мазепи займав визначну посаду в окрузі Білої Церкви; його мати походила теж із великої української рідні Мокевських. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю й сина Івана, майбутнього гетьмана.
Дата народження Мазепи непевна, здогадуємося, що це приблизно 1640рік.
Щодо його дитячих літ, то теж мусимо задовольнитися здогадами.
Зате уявою можемо легко змалювати собі ту наскрізь епічну атмосферу, в якій він зростав у добі невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчатися їздити верхи, володіти шаблюкою та засвоїти собі всі ті військові вправи, які напевно вабили нащадка козаків. А при цьому він не занедбував своєї освіти. Адже належав до інтелігентної рідні, де наука була завжди в пошані . вплив його мами, Марії, що була жінкою освіченою, сміливою й свідомою патріоткою, заважив на ньому, й був це єдиний вплив, до якого признавалася така таємна й незбагненна індивідуальність. Мати вислала його на студії до Києва, де тодішні школи були славні на весь європейський Схід. Вчили там професори, що кінчали свої студії на Заході, а заснував їх київський митрополит Петро Могила, давній учень Єзуїтської Колегії „Ля Флєш", звідки запозичив методи навчання.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- виписати власні назви.
ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА
Іван Мазепа народився 20 березня 1632 року в Мазепинцях на Київщині. Походив зі старого українського роду Мазепів і вже його прадіди й діди служили в козацькім війську. Один з них, Федір Ма¬зепа, воював разом з Наливайком проти Польщі, з ним потрапив у полон і його скарали смертю у Варшаві разом з Наливайком в 1597 році.
Батько Мазепи, Степан, був урядником у Білій Церкві, а що сам був розумний та освічений чоловік, то і свого сина Івана виховав освіченою людиною.
Мати Мазепи називалася Марія Магдалина з роду Мокієвських,— і була потім ігуменею (начальницею) жіночого монастиря в Києві. Спершу вчився Іван дома і вже, маючи дванадцять літ, складав вірші латинською мовою (тоді це було в звичаю). Згодом учився в Полоцьку у вищій школі, і маючи 16 літ, пішов на Січ учитися воєнного ремесла. Служив при козацькому війську за Хмельницького в 1648 році й тоді, будучи ще хлопцем, хоробро бився не в одній битві. За хоробрість і розум полюбили його всі козаки, а гетьман Хмельницький радив його батькові послати Івана ще в високі школи за границею. Іван вчився в Голландії, а потім довгий час був на дворі польського короля Яна-Казимира.
Іван Мазепа, ставши гетьманом, почав щиро думати над тим, щоб визволити Україну з-під залежності всіх сусідів. Але мусив посту¬пати дуже обережно, бо тоді (від 1682 до 1725 р.) панував у Росії цар Петро І, дуже лютий тиран; він бажав з'єднати Україну з Росією й хоч до якогось часу ще терпів на Україні окремого гетьмана, але сильно обмежував права гетьмана й козацтва і всієї України.(А.Лотоцький)
Завдання:
- випишіть речення з уточнюючими елементами;
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид .
ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний — це одна з тих світлих постатей, на якій відпочиває погляд історика і образ якої назавжди залишається у народній пам'яті.
З огляду на усе це особистість Сагайдачного непересічна, видатна і велична.
Крім того, йому був притаманний великий дипломатичний такт, завдяки якому, не оголюючи свого меча, він зумів домогтися у поля¬ків таких результатів для блага свого народу, про які жоден україн¬ський гетьман ні до нього, ні після нього не смів і мріяти.
Сагайдачний любив свою рідну українську мову і розмовляв нею, але знав і шанував й інші слов'янські мови, доказом чого служать численні листи, що залишилися після нього. Особливо Сагайдачний турбувався про народну освіту і влаштування народних шкіл. Для цього він не шкодував ні часу, ні зусиль, ні коштів, даючи прийдеш¬нім поколінням щодо цього безсмертний приклад.
Сагайдачний не залишив поза увагою і тих, хто проливав свою кров за віру, вітчизну і народ.
Сагайдачний, людина широкого розуму, добре розумів головні проблеми політичного, економічного, релігійного, освітянського та станового життя своєї епохи, і не лише у себе вдома в Україні, а і з суміжних державах.
Чудово володіючи шаблею і пером, Сагайдачний на обидва боки боровся з ворогами своєї вітчизни. Він розширив козацьку територію і збільшив чисельність козацького війська до небачених доти розмі¬рів, перетворив козацьку справу із станової в загальнонародну. Сагайдачний заклав міцні підвалини для подальшого існування ук¬раїнського козацтва. Гетьман Богдан Хмельницький лише продовжив справу Сагайдачного, хоч і не володів тим чудовим тактом, яким відзначався Сагайдачний.
ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ
Петро Конашевич Сагайдачний був за походженням шляхтич із Самбірського повіту в Галичині. Здібного хлопця батько віддав для навчання до Острозької академії, де він навчався 8 років. Потім працював чиновником суду.
Наприкінці XIV - початку XVII ст. Сагайдачний став запорозьким козаком. На Запорожжі виявилися його найкращі якості: сміливість, військові та адміністративні здібності, розсудливість, висока культура. Він був організатором морських походів у межі Кримського ханства й Османської імперії, зокрема походів на Очаків, Перекоп, Синоп і Кафу.
Сагайдачний обирався обозним, кошовим отаманом. А невдовзі великий авторитет, військове уміння, вдача в походах надали йому змогу стати гетьманом. Це сталося у 1616 році
Період гетьманування П.Сагайдачного був дуже складним. Одним із перших наочних результатів його діяльності було наведення дисципліни в козацькому середовищі. Окремі козацькі загони він зумів перетворити на військо з суровою дисципліною.
Польща під тиском турків намагалася припинити кримсько-турецькі походи козаків, значно обмежить козацький реєстр, але здійснити цього їй не вдалося. А незабаром козаки знову стали в пригоді Польщі. У 1618 р. король Сигізмунд III віддав наказ реєстровим козакам гетьмана Сагайдачного йти на виручку королевичу Владиславові, який у поході на Москву опинився % скрутному становищі. Погодившись, Сагайдачний одразу ж поставив свою вимогу, а саме: розширити права українського народу і припинити утиски православних. 20-тисячне козацьке військо П. Сагайдачного взяло Путивль, Лівни, Єлець, Шацьк і, підступивши до Москви з'єдналися з військом королевича. Гетьман став біля Арбатських воріт проте Москву не штурмував. Повернувши на Калугу, козаки пішли на Київ.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть власні назви.
Згадаймо праведних гетьманів
Минає п'ять століть, як у хроніках, літописах, державних доку¬ментах, у піснях і думах закарбовується й розвивається історична панорама однієї з найгероїчніших і найдемократичніших сторінок світової історії — Запорізької Січі, козацького війська, які утворю¬вали державу.
Коли ж викинути з української історії трьохсотлітній літопис козацького війська, забути наших гетьманів, то доля України зникне з політичної карти народів світу. Ми матимемо лише безнаціональ¬них покірних кріпаків і німих рабів. Нас зневажатимуть і закидати¬муть нам, що ми не спромоглися мати своєї держави і зараховува¬тимуть до неповноцінних народів. Тим часом уже давно великі на¬укові світила обгрунтовано й справедливо визначили суспільний лад Запорізької Січі як християнську демократичну республіку. Україн¬ська і світова література створили Запорізькій Січі, козацькому вій¬ськові, національним героям неповторний духовний пам'ятник, бо в усі часи слово «козак» означало вільну людину, було протилежним до поняття «кріпак», «раб», «невільник».
Запорізька Січ до останніх днів свого існування, тобто до 1775 року, залишалась островом волі українців серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії.
Завдання: випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид та речення з однорідними членами речення.
Гетьман Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький був сином українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко під Чигирином мав невеликий хутір Суботів. Замолоду вчився Богдан у школах у Києві, в Ярославлі та у Львові, а потім скоро вступив до козацького війська. Вже з молоду з'ясувалося, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний вождь. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битвах під Цецорою (1620 року) боровся поруч свого батька. Батько загинув у тій битві, а мо¬лодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки. У неволі навчився він турецької й татарської мови та пізнав турецькі звичаї, а це в пізнішому житті йому не раз дуже пригодилося.
Вийшовши з неволі, став сотником козацького війська, і його зна¬ли запорожці як відважного й розумного чоловіка. Після козацького повстання 1638 року, що не вдалося, Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своїм хуторі Суботові, що одержав по батькові. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися три¬мати його коло себе. Отже, часто висилали його з козаками у степи, побивати татарські загони. Найбільше зненавидів Богдана чигирин¬ський підстароста Чаплінський. Коли одного разу, уже в 1647 році, Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплінський напав зі своїми гайдуками на Суботів, обграбував цілий хутір і побив наймо¬лодшого синка Хмельницького так важко, що хлопець незабаром умер. Хмельницкий подав на Чаплинського до суду, але суд розсу¬див справу несправедливо. Тоді Богдан поїхав на скаргу аж до поль-ського короля Володислава IV у Варшаву, та король сказав, що й він сам безсилий проти шляхти.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть речення ускладнене дієприслівниковим зворотом.
Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький, сотник чигиринський, сидів на скелі над Дніпром і співав журливу пісню. Він не пам'ятав, чи чув її від сліпих кобзарів, чи сам склав, коли сидів довгі дні і ночі в турецькій неволі. Скільки пісень, скільки дум переспівав він там на самоті, згадуючи рідну Україну! Буряне і неспокійне життя випало йому, як і кожному, хто страждає, боровся за рідну землю, за рідний народ.
Бо були то роки одчайдушної боротьби поневоленого народу за свої права, за свою батьківщину проти польських шляхетських загарбників, проти нападів татар і турків.
У бурях і грозах минули юнацькі роки Богдана.
Батько його, Михайло Хмельницький, служив у магнатів Жолкєвських, а потім у Даниловичів. Богдан народився у Переяславі десь близько 1595 року. Батько вирішив дати синові добру освіту і віддав учитися в єзуїтську колегію.
Богдан добре вчив курс наук, що там викладали, оволодів польською мовою, латиною.
Деякі сини українського панства, спокушені тим, що католики мають усі права і всі блага життя, переходити в католицтво. Але як не обплітати тонкими сітями учителів - єзуїти молодого Хмельницького, він лишився вірним сином України, який добре пізнав душу польських панів. І вже не могли вони його нічим ні спокусити, ні обманути.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть власні назви.
ІСТОРИЧНИЙ ДІЯЧ ІВАН МАЗЕПА
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, недалеко Білої Церкви, який польський король Зигмонт Август надав у 1592 р. шляхтичеві Михайлові - Колєдинському зі славного роду Курчів.
Батько Мазепи займав визначну посаду в окрузі Білої Церкви; його мати походила теж із великої української рідні Мокевських. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю й сина Івана, майбутнього гетьмана.
Дата народження Мазепи непевна, здогадуємося, що це приблизно 1640рік.
Щодо його дитячих літ, то теж мусимо задовольнитися здогадами.
Зате уявою можемо легко змалювати собі ту наскрізь епічну атмосферу, в якій він зростав у добі невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчатися їздити верхи, володіти шаблюкою та засвоїти собі всі ті військові вправи, які напевно вабили нащадка козаків. А при цьому він не занедбував своєї освіти. Адже належав до інтелігентної рідні, де наука була завжди в пошані . вплив його мами, Марії, що була жінкою освіченою, сміливою й свідомою патріоткою, заважив на ньому, й був це єдиний вплив, до якого признавалася така таємна й незбагненна індивідуальність. Мати вислала його на студії до Києва, де тодішні школи були славні на весь європейський Схід. Вчили там професори, що кінчали свої студії на Заході, а заснував їх київський митрополит Петро Могила, давній учень Єзуїтської Колегії „Ля Флєш", звідки запозичив методи навчання.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- виписати власні назви.
ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА
Іван Мазепа народився 20 березня 1632 року в Мазепинцях на Київщині. Походив зі старого українського роду Мазепів і вже його прадіди й діди служили в козацькім війську. Один з них, Федір Ма¬зепа, воював разом з Наливайком проти Польщі, з ним потрапив у полон і його скарали смертю у Варшаві разом з Наливайком в 1597 році.
Батько Мазепи, Степан, був урядником у Білій Церкві, а що сам був розумний та освічений чоловік, то і свого сина Івана виховав освіченою людиною.
Мати Мазепи називалася Марія Магдалина з роду Мокієвських,— і була потім ігуменею (начальницею) жіночого монастиря в Києві. Спершу вчився Іван дома і вже, маючи дванадцять літ, складав вірші латинською мовою (тоді це було в звичаю). Згодом учився в Полоцьку у вищій школі, і маючи 16 літ, пішов на Січ учитися воєнного ремесла. Служив при козацькому війську за Хмельницького в 1648 році й тоді, будучи ще хлопцем, хоробро бився не в одній битві. За хоробрість і розум полюбили його всі козаки, а гетьман Хмельницький радив його батькові послати Івана ще в високі школи за границею. Іван вчився в Голландії, а потім довгий час був на дворі польського короля Яна-Казимира.
Іван Мазепа, ставши гетьманом, почав щиро думати над тим, щоб визволити Україну з-під залежності всіх сусідів. Але мусив посту¬пати дуже обережно, бо тоді (від 1682 до 1725 р.) панував у Росії цар Петро І, дуже лютий тиран; він бажав з'єднати Україну з Росією й хоч до якогось часу ще терпів на Україні окремого гетьмана, але сильно обмежував права гетьмана й козацтва і всієї України.(А.Лотоцький)
Завдання:
- випишіть речення з уточнюючими елементами;
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид .
ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний — це одна з тих світлих постатей, на якій відпочиває погляд історика і образ якої назавжди залишається у народній пам'яті.
З огляду на усе це особистість Сагайдачного непересічна, видатна і велична.
Крім того, йому був притаманний великий дипломатичний такт, завдяки якому, не оголюючи свого меча, він зумів домогтися у поля¬ків таких результатів для блага свого народу, про які жоден україн¬ський гетьман ні до нього, ні після нього не смів і мріяти.
Сагайдачний любив свою рідну українську мову і розмовляв нею, але знав і шанував й інші слов'янські мови, доказом чого служать численні листи, що залишилися після нього. Особливо Сагайдачний турбувався про народну освіту і влаштування народних шкіл. Для цього він не шкодував ні часу, ні зусиль, ні коштів, даючи прийдеш¬нім поколінням щодо цього безсмертний приклад.
Сагайдачний не залишив поза увагою і тих, хто проливав свою кров за віру, вітчизну і народ.
Сагайдачний, людина широкого розуму, добре розумів головні проблеми політичного, економічного, релігійного, освітянського та станового життя своєї епохи, і не лише у себе вдома в Україні, а і з суміжних державах.
Чудово володіючи шаблею і пером, Сагайдачний на обидва боки боровся з ворогами своєї вітчизни. Він розширив козацьку територію і збільшив чисельність козацького війська до небачених доти розмі¬рів, перетворив козацьку справу із станової в загальнонародну. Сагайдачний заклав міцні підвалини для подальшого існування ук¬раїнського козацтва. Гетьман Богдан Хмельницький лише продовжив справу Сагайдачного, хоч і не володів тим чудовим тактом, яким відзначався Сагайдачний.
ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ
Петро Конашевич Сагайдачний був за походженням шляхтич із Самбірського повіту в Галичині. Здібного хлопця батько віддав для навчання до Острозької академії, де він навчався 8 років. Потім працював чиновником суду.
Наприкінці XIV - початку XVII ст. Сагайдачний став запорозьким козаком. На Запорожжі виявилися його найкращі якості: сміливість, військові та адміністративні здібності, розсудливість, висока культура. Він був організатором морських походів у межі Кримського ханства й Османської імперії, зокрема походів на Очаків, Перекоп, Синоп і Кафу.
Сагайдачний обирався обозним, кошовим отаманом. А невдовзі великий авторитет, військове уміння, вдача в походах надали йому змогу стати гетьманом. Це сталося у 1616 році
Період гетьманування П.Сагайдачного був дуже складним. Одним із перших наочних результатів його діяльності було наведення дисципліни в козацькому середовищі. Окремі козацькі загони він зумів перетворити на військо з суровою дисципліною.
Польща під тиском турків намагалася припинити кримсько-турецькі походи козаків, значно обмежить козацький реєстр, але здійснити цього їй не вдалося. А незабаром козаки знову стали в пригоді Польщі. У 1618 р. король Сигізмунд III віддав наказ реєстровим козакам гетьмана Сагайдачного йти на виручку королевичу Владиславові, який у поході на Москву опинився % скрутному становищі. Погодившись, Сагайдачний одразу ж поставив свою вимогу, а саме: розширити права українського народу і припинити утиски православних. 20-тисячне козацьке військо П. Сагайдачного взяло Путивль, Лівни, Єлець, Шацьк і, підступивши до Москви з'єдналися з військом королевича. Гетьман став біля Арбатських воріт проте Москву не штурмував. Повернувши на Калугу, козаки пішли на Київ.
Завдання:
- випишіть складнопідрядні речення, укажіть їх вид;
- випишіть власні назви.
0 коммент.:
Отправить комментарий